Модель, навчена на інтернеті, пише як інтернет. Попроси підпис — отримаєш вправний, бадьорий і цілком безликий абзац: із риторичним питанням, емодзі й закликом писати в коментарях.
Це не провал моделі. Це рівно те, що ти замовив, коли замовив «підпис».
Дай їй те, що є лише в тебе
Різниця між загальним і хорошим — у конкретиці, а конкретика про твою роботу — єдине, чого модель не вигадає.
- Не «новий трек», а «третій дубль, записаний о другій ночі, помилку в другому куплеті лишили»
- Не «як це знімалось», а «шістнадцята спроба зняти кадр, який триває секунду»
- Не «анонс туру», а «п'ять міст, і Львів розкупили, поки ми домальовували афішу»
Даси деталь — вона зробить із неї фразу. Даси категорію — поверне категорію.
Використовуй її там, де тобі нудно
Більшість людей застрягають не на письмі. Вони застрягають на початку, на доборі хештегів, на перетворенні однієї ідеї на п'ять версій для п'яти мереж. Ось де генерація виправдана — і де її ніхто не помітить, бо суть прийшла від тебе.
Завжди правь хоч один рядок
Підпис, що вийшов без жодної правки, читатиметься як підпис, що вийшов без жодної правки. Змінити одну фразу на ту, яку ти справді сказав би, зазвичай достатньо, щоб усе зазвучало по-людськи.
Postgust робить чернетку підпису й хештегів з одного рядка опису — і кладе її в поле для редагування, а не публікує. Порядок навмисний: це початок, а не результат.