Ніхто не планує систему зберігання для соцмереж. Вона стається сама: тека «Завантаження», чотири версії того самого фото й щотижневий ритуал відкривати кожну, щоб зрозуміти, яка з них хороша.
Ціна — не місце на диску
Ціна — хвилини перед кожним постом і помилка, яка зрештою станеться: вийде чернетка, необроблений кадр, фото, з якого не прибрали зайву людину. Це не недбалість; це схема назв, яка зробила два файли невідрізненними.
Домовленість, що виживає в реальності
Працюють лише ті, яких можна дотриматися втомленим. Спочатку дата, потім тема, потім варіант.
- 2026-08-14-studio-session-01.jpg
- 2026-08-14-studio-session-01-square.jpg
- 2026-08-21-tour-poster-vertical.png
Дата першою, бо вона сортується сама. Тема словами, бо через рік ти шукатимеш «tour», а не «IMG_4821». Варіант останнім, бо це те, що переглядаєш очима, коли потрібний день уже знайдено.
Дві теки, а не дванадцять
«Опублікувати» і «вже опубліковано». Складні ієрархії провалюються, бо покласти щось у правильну з дев'яти тек — це рішення, а рішень ти саме й намагався уникнути.
Експортуй один розмір, що виживе всюди — 1080×1350 для зображень, 1080×1920 для відео — і збережи оригінал. Кожна платформа обрізає з нього акуратно, і це знімає цілий клас проблем «чому в нього голова відрізана».
Де допомагає планувальник
Усе, що ти вже завантажив, лежить в інструменті, прикріплене до посту, з яким вийшло, і з датою. Це система зберігання, яку ти отримав безкоштовно просто тому, що користувався, — і добра причина чіпляти медіа під час планування, а не в останню хвилину.